Що означають для України саміти в Брюсселі і Гельсінкі?

Напередодні саміту НАТО в Брюсселі та зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі багато спостерігачів побоювалися про перспективи України на цих заходах. Як виявилося, в Брюсселі НАТО рішуче підтримало суверенітет та територіальну цілісність України. Альянс підтвердив відданість подальшому розвитку двосторонніх відносин, мотивував Україну краще використовувати наявні можливості для здійснення реформ і здобуття членства, а також засудив порушення прав людини та відмову дотримуватися Мінських угод з боку Росії. Хоча це не було 100 відсотковою підтримкою аспірацій Києва, сталося набагато краще, ніж очікувалося багатьма. Такі заяви залишають для України відкритою можливість майбутнього членства в НАТО, якщо вона віднайде засоби для поступу.

Несподівано, в Гельсінкі питання України, вочевидь, не займало суттєвого місця в дискусіях. Такий факт, однак, є суперечливим сигналом для Києва; це може переконати Президента Володимира Путіна у тому, що Президент Дональд Трамп зовсім не переймається Україною. Більше того, розвиток подій після саміту в Гельсінкі виявив декілька потенційних загроз для України.

По-перше, відсутність порядку денного або повного комюніке щодо змісту переговорів в Гельсінкі вже спричинила надзвичайне непорозуміння в уряді США. Більше того, за відсутності комюніке Путін отримав можливість говорити, що він запропонував референдум на Донбасі, ймовірно під наглядом ООН, і одночасно попереджати про можливе загострення ситуації навколо Маріуполя у південно-східній Україні, нібито через відмову української влади врегулювати питання відповідно до вказівок Москви. Подібне обвинувачення є стандартним російським приводом для вторгнення. Таким чином, а також у світлі багатьох презирливих висловлювань Трампа на адресу НАТО, Путін може вирішити, що він має простір для подальшого посилення додаткового тиску. Вже зараз нелегальне затримання Росією в Азовського морі 147 суден стало свідченням невпинної економічної війни проти України.

Та на горизонті з’являються ще більші потенційні загрози. Саміт у Гельсінкі та ексцентрична поведінка Трампа у його ході та по його завершенню створюють серйозні сумніви щодо згуртованості НАТО та здатності альянсу відстоювати Україну. Дійсно, сам Трамп неодноразово не лише видавав свою повну необізнаність у питаннях європейської безпеки, але також демонстрував, що не має розуміння 5 статті Вашингтонської угоди, згідно якої усі члени НАТО мають діяти в інтересах спільного захисту будь-якого партнера, на якого здійснюється напад. Така поведінка має занепокоїти європейських лідерів і особливо тих, які, як і Київ, перебувають в епіцентрі урагану від Балтики до Чорного моря.

Так само непокоїть відмова Трампа поінформувати свою власну команду з питань національної безпеки про результати перемовин у Гельсінкі, яка підтверджує те, що він до сих пір не навчився урядувати. Також залишається питанням нездатність або небажання Трампа зрозуміти, що він готовий протиставити Путіну, і визначити стратегічний план протидії провокаціям, таким як інформаційна війна Росії проти США та її активні дії проти американської та європейської виборчих систем.

Звичайно, ремарка Трампа про те, що Крим є російським, оскільки більшість людей там проголосувало за це і розмовляє російською мовою, засвідчує не лише глибоке незнання ним проблеми, але його навіть більш небезпечну відмову погоджуватися з висновками своїх підлеглих. Звичайно його нападки на 5 Статтю не можуть заспокоїти членів НАТО, не говорячи вже про такі держави, як Україна, чия безпека повністю залежить від гарного ставлення Вашингтону.

В результаті, НАТО навряд чи досягне попередньо погоджених в Брюсселі орієнтирів витрат на оборону або продемонструє солідарність в ключових для України питаннях, таких як трубопровід Північний потік – 2. Дійсно, Трамп може відступитися від цієї проблеми, адже, якщо його правильно процитували, він вже говорив, що рішення будувати чи не будувати трубопровід є рішенням Німеччини. Поведінка Трампа посилить переконання багатьох європейських політиків у тому, що США не можна довіряти і вони мають шукати альтернативні рішення, що неодмінно означатиме оборудки з Москвою. Це також зміцнить їх спротив підвищенню оборонних видатків, як це зараз відбувається в Німеччині. За відсутності зрозумілої та відповідальної політики США Україна залишатиметься у зоні великого ризику, яку створюють члени НАТО у своєму безпосередньому сусідстві. Таким не може бути результат будь-якого саміту, що підтверджує побоювання тих, хто попереджав про непотрібність зустрічі у Гельсінкі. Звістка про запрошення Трампом Путіна на наступний саміт до Вашингтону цієї осені може лише ще більше поставити під сумнів досягнуті в Брюсселі позитивні рішення та зробити їх виконання як Києвом, так і членами НАТО ще більш непевним.

Стефен Бленк є старшим партнером в Раді американської зовнішньої політики.

http://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/what-do-the-brussels-and-helsinki-summits-mean-for-ukraine