Коментар: Стратегічні пестощі Меркель на Кавказі

Під час візиту до Грузії, Вірменії та Азербайджану Анґела Меркель зробила ставку на м'яку силу дипломатії - у регіоні, де точиться жорстка боротьба, вважає Міхаела Кюфнер.

На Південному Кавказі жодна з країн, по суті, не може ужитися зі своїм сусідом. Європа вбачає у цьому проблему, а Росія - можливості для себе. Анґела Меркель (Angela Merkel) три дні провела у цьому регіоні, який сприймається як зона інтересів Росії, та успішно змогла дати трьом країнам - Грузії, Вірменії та Азербайджану - відчуття того, що усе обертається навколо них. Це той погляд, який розділяють в столицях усіх трьох країн. Метою Меркель була насамперед стабільність у регіоні, яка має свою ціну.

Навряд чи якась інша країна регіону відчуває себе у геостратегічній грі за сфери впливу настільки покинутою, як Грузія. Під час дискусії зі студентами у столиці країни Тбілісі було видно, як молоді люди не могли приховати своє нетерпіння: коли вже їхня країна нарешті стане повноправним членом Європейського Союзу та НАТО. Мовляв, зрештою, країна виконала свої домашні завдання - як економічні, так і у сфері боротьби з корупцією. І в Афганістані грузинські солдати, мовляв, стоять пліч-о-пліч зі своїми товаришами з країн НАТО. Один зі студентів назвав Анґелу Меркель "провідницею вільного світу". І від неї, за його словами, очікували на більше.

Поглиблювати та підтримувати

Прем'єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе продемонстрував більше розуміння щодо Меркель. Для нього було недивним, що Меркель саме перед початком своєї поїздки заявила, що після укладеної угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, принципової обіцянки майбутнього членства у НАТО та безвізового режиму країна поки що довго не отримає нічого більше. Чого (в Берліні. - Ред.) хочуть, за словами Меркель, так це "поглиблення" відносин та підтримка Грузії на шляху розвитку економіки.

Але видно було, що навтіь у випадку з відмінницею-Грузією у цього поглиблення є невидимі межі. Те, що Меркель відвідала дуже реальний фактичний кордон із підтримуваною Росією самопроголошеною Південною Осетію, у країні сприйняли з вдячністю. Але ті ж самі студенти повинні були вичавлювати з неї слово "окупація" після того, як вона на прес-конференції охарактеризувала захоплення 20 відсотків території Грузії лише як "велику несправедливість".

Стримано, але однозначно

У Вірменії Меркель майстерно уникала вживання слова "геноцид". Натомість, відповідаючи на запитання, вона сказала, що відвідала меморіальний комплекс у пам'ять про півтора мільйони вбитих вірменів "у дусі", вираженому резолюцією Бундестагу у 2016 році. У документі масове знищення вірмен в Османській імперії на початку 20-го століття чітко було визначено геноцидом. Таким чином канцлерка ФРН була однозначно близька до слова "геноцид", але не стала при цьому провокувати черговий скандал із Туреччиною.

У Єревані зіркою була не стільки Меркель, скільки Нікол Пашинян, колишній лідер опозиції, який у травні був обраний парламентом на посаду прем'єр-міністра. Коли лідер так званої оксамитової революції, на якого покладені великі сподівання, ввечері підвозив Меркель у готель, то люди вигукували його ім'я, а не німецької канцлерки. Це є знаком, що після десятиліть дистанційного управління з Москви Вірменія нині робить ставку на власний курс.

Новий прем'єр країни свідомо робить ставку й на те, аби не вносити у відносини з Росією великих змін, адже Вірменія енергетично є повністю залежною від неї. Єреван не ставитиме під питання своє членство у Євразійському економічному союзі разом з Росією, але, тим не менш, працюватиме і над договором про зону вільної торгівлі з ЄС. Меркель дивиться на поєднання демократичного прориву та залежністі від Росії Вірменії позитивно - таким чином країна може бути прикладом того, як одночасно можна мати гарні відносини і з Євросоюзом, і з Росією, переконана Меркель. Вона також побажала Пашиняну удачі на майбутнє. І вона йому знадобиться.

Різні погляди на свободу слова і права людини

У Вірменії, як і в Азербайджані, Меркель наголосила, що Німеччина готова також узяти на себе "відповідальність" та робити більше для пошуку вирішення конфлікту між двома сусідами навколо Нагірного Карабаху. Перед прибуттям Меркель олії у вогонь піддала нова суперечка між Баку та Берліном. Візит канцлерки майже зірвався через те, що заступнику голови парламентської групи у Бундестазі з питань відносин з країнами Південного Кавказу Альберту Вайлеру (Albert Weiler) було заборонено в'їзд до Азербайджану. Сталось це через те, що він раніше відвідував Нагірний Карабах. Попри це, Меркель поїхала до Азербайджану. Баку переконаний у тому, що Москва, якби мала бажання, могла б протягом однієї ночі покласти край конфлікту. Проте Росія у цьому не зацікавлена, вважають в Азербайджані. А навпаки: якби конфлікту між двома країнами не було, то тоді Москві довелось би його створити, щоб забезпечити свій вплив у регіоні. Адже Вірменія таким чином і надалі потребує стабілізуючого впливу Москви, а в Азербайджану не з'являється надто багато власних думок про те, на які кроки можна було б піти в зовнішній політиці.

Щодо власних думок, чи навіть свободи слова, то в своїй країні президент Азербайджану Ільхам Алієв їх залюбки забороняє. Десятки журналістів сидять у в'язницях. На спільній прес-конференції канцлерка стрималась від свого стандартного кивання головою, коли Алієв, відповідаючи на запитання про багатьох політичних в'язнів в країні, запевнив, що в Азербайджані існує повна свобода слова. Вона терпляче слухала і під кінець вказала автократові на те, що країні ще потрібно багато надолужити у питанні демократичних стандартів, наприклад, доступі міжнародних спостерігачів до виборів. Це означає, що за зачиненими дверима дуже відверто обговорювалось питання прав людини, а також стратегічні інтереси, які об'єднують обидві держави. Природній газ у майбутньому має постачатись через так званий південний коридор - з Азербайджану, через територію Туреччини до Італії. Це є свідомою конкуренцією газопроводу "Північний потік-2", який мають намір побудувати Німеччина з Росією. Президент Алієв запевнив у тому, що хоче повністю реалізувати цей проект. ЄС у питанні газопостачання хоче стати менш залежним від Росії. І це також має свою ціну.

https://p.dw.com/p/33qvt