Словник доби. Томос.

Публікацією Томос розпочинаємо рубрику Словник доби, у якій йтиметься про поняття, вкладені у слова, траєкторії яких є визначальними для нашої доби, які форматують наші цінності й нас самих.

9 січня 2019 року Священний Синод Вселенської Православної Церкви завершив процедуру оформлення Томосу про визнання статусу автокефальності Православної Церкви України. Томос символізує єдність, соборність нації. Його отримання знаменує початок нової доби в історії України. Водночас – це подія, яка має виразний глобальний цивілізаційний вимір. У цьому знаменному історичному дійстві, крім наших церковних ієрархів і чільних державців, брало участь чимало осіб. Аж до людей, які молились за духовну незалежність України. Серед них, народний майстер-іконотворець, львівський братчик-ставропігієць Анатолій Покотюк, який виконав оберіг для Вселенського Патріарха.

Томос – слово грецьке. Означає послання глави православної церкви з важливих питань церковного устрою. Зокрема у нинішньому (українському) випадку йдеться про офіційне проголошення Вселенським патріархом Константинопольським автономії в управлінні помісною Православною Церквою України. З огляду на існування незалежної Української держави. Як це прецедентно було у випадку з Естонською православною церквою, чи Польською, чи Молдавською.

Отже, відколи Його Святість Вселенський патріарх Варфоломій отримав звернення українських церковних ієрархів і державців про дозвіл на створення автокефальної Української церкви і разом з Синодом висловив однозначну підтримку, ми усі стали свідками воістину історичного дійства, яке наживо спостерігали в прямому ефірі.

Хто кому материнська церква, як Москва здобула Київську митрополію добре знають у Константинопольському патріархаті. І своє розуміння оприлюднювали у ЗМІ.

Натомість Московський патріархат активно і агресивно опонував історичній правді та логічному розвитку подій і продовжує це вчиняти. Мотивуючи канонами. Тобто, вони – канонічні, а Київ – звідки вони похідні, чи нині вже й Константинопольська Церква-мати – неканонічні. Канони ж вони, слід розуміти, отримують безпосередньо з канцелярії сил нетутешніх. Хоч не від Всевишнього, вочевидь. Бо телехроніка майже щоденно являє нам вражаючі зразки канонічних попів. Не до віри. Або послухайте, що інколи верзе речник московського православ’я – трагікомічний Чаплін (не ми ж йому прізвище давали). Зрештою, відсилаю усіх спраглих ґрунтовних знань з теми до програм російського журналіста А.Нєвзорова.

Я ж підозрюю, що мотивація спротиву надання томосу значно прозаїчніша. Тамтешнім ієрархам і очільникам йдеться радше про збереження особистої влади і нажитого непомірною працею, ніж про сентименти несприйняття канонічно нечистих укрів-фашистів і жидо-бандерівців.

Звісно, у них землі найбільше (хоч замало таки, як виявилося). І танків, і ракет. Більше, ніж у Римі, Константинополі, Єрусалимі й Антиохії сукупно. Тому, за логікою Москви, вона має давати дозвіл на дозвіл Константинопольського патріарха. Інакше того чекатиме… Страшний Суд.

Уявіть собі, щоб сказав Святий Володимир з цього приводу?! Запитав би, напевно, що таке “москва”. До слова, у його добу християнство було єдиним. А на найбільш “канонічних” землях планети ще ведмеді хазяйнували. Не можуть же цього не знати у Кремлі. Але така вже їхня гібридна (двоголова) сутність. Гібридна правда. І канонічність. Гібридної православної орди.

Нині усьому цьому знаменито протистояла виваженість і відповідальність за стан світового православ’я Вселенського патріарха Варфоломія, який відновив історичну справедливість. Його не кремезна, але рішуча фігура випромінює спокій і світло. Воістину Його Святість.

Прикметно, що вручення томосу припало на свято Богоявлення (Водохреща – з Духа і води постала Церква) за григоріанським календарем, на Святвечір – за юліанським. Також символічно, що ім’я предстоятеля нової Православної Церкви України – Епіфаній – “богоявлений”.

Отже, як очікувалось і належало, саме слово “томос”, яке збудило небуденні суспільні, георелігійні, ба, геополітичні (зважте на порядок денний Ради безпеки і оборони РФ) думки і пристрасті, стало словом року 2018 в Україні. Вертикальний контент. Направду, слово Доби.

Це особливо відчуваєш у порівнянні: англійський словник Collins визначив словом року “single-use” – “одноразовий”, Оксфордський словник – прикметник “toxic” – “токсичний”; американський словник Webster – слово “justice” – “правосуддя”. У Росії – “новічок”, без коментарів.

У Бельгії обрали “moordstrookje” – “смуга смерті”, йдеться про смугу руху велосипедистів. Французи словом року назвали “bienveillance” – “доброзичливість”, в Японії – слово “катастрофа”. У Норвегії –”fôrkrise” – щось наче “продовольча криза”. У Норвегії! Бо рік там виявився неврожайним.

Ми ж, українці, попри кризу переймаємося хлібом духовним! Це заряджає позитивом. Потішили й білоруси, обравши абревіатуру “БНР” – Білоруська Народна Республіка. Ще трохи і для них томос теж набуде актуальності.

Однак, зрозуміло, не може хтось документом визначити майбутнє нації. Усе має визріти. Провидіння веде людей. Той, хто вписується чином своїм у небесні лекала – творить історію. Залишається в ній. Аксіос! Тобто, “достойний “– такі вигуки лунали у Храмі святого Георгія цими історичними днями.

Однак, зрозуміло, не може хтось документом визначити майбутнє нації. Усе має визріти. Провидіння веде людей. Той, хто вписується чином своїм у небесні лекала – творить історію. Залишається в ній. Аксіос! Тобто, “достойний “– такі вигуки лунали у Храмі святого Георгія цими історичними днями.

Господь Бог, гадається, дав кожній нації окраєць землі. І мову. Для розмови з Ним. Ось і вся суть Божого томосу. Маємо його споконвіку. І правду ставропігії: Воздвижений Хрест. На своїй землі. Патріаршим томосом Бог нагадав. Тож будьмо достойними.

Джерело: https://syla.news/2019/01/10/slovnyk-doby-tomos/ © SYLA NEWS