Азово – Чорноморський конфлікт

Перехід трьох суден військово-морських сил (ВМС) України - буксира «Яни Капу» та бронекатерів «Бердянськ» і «Нікополь» - з Одеси до Маріуполя мав драматичну розв'язку у неділю, 25 листопада: вони були захоплені російськими прикордонниками разом із екіпажами при спробі перетнути Керченську протоку. При цьому, під час таранів та обстрілу, які зазнали у протистоянні українські судна, постраждали шість моряків ВМС України.

В командуванні українських ВМС наполягають, що Конвенція ООН з морського права і угода між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки надає військовим кораблям України свободу судноплавства, включно із можливістю здійснювати перехід через протоку у будь-який час. Але «плановий», за словами українських військових, перехід суден, про який, «відповідно до міжнародних норм», було поінформовано заздалегідь з метою забезпечення безпеки судноплавства, перетворився на привід для нового оберту ескалації між Росією та Україною. Київ вже ввів військовий стан на 30 днів у низці областей через це зіткнення.

Історично Азовське море було внутрішнім морем, спочатку Російської імперії, а потім СРСР, що дало формальну підставу для укладення у 2003 році Договору між Україною і РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (далі – «Договір 2003 р.»).

В Азовському морі не було проведено лінію розмежування між Україною і РФ, як це передбачав Договір 2003 р., незважаючи на кілька десятків раундів переговорів (переговори велися як до, так і після укладення Договору 2003 р.). Що стосується реальної мети РФ на переговорах з Україною щодо розмежування Азовського моря та Керченської протоки, то її ймовірно слід охарактеризувати як таку, що була спрямована на «заморожування» ситуації для того, щоб вони не привели до досягнення результату – розмежування вод Азовського моря та Керченської протоки.

Внаслідок цього, станом на сьогодні, в Азовському морі відсутній державний кордон між внутрішніми водами України та внутрішніми водами РФ.

Цей факт створює додаткові складнощі для відстоювання інтересів України, оскільки з точки зору фактичного правового стану води Азовського моря – внутрішні води двох держав без їх диференціації на внутрішні води України, та на внутрішні води РФ, хоча такий стан не відповідає п. 1 та п. 2 ст. 1 Договору 2003 р.

У юридичній площині обставини укладання Договору 2003 р. мають значення щодо можливості визнання його нікчемним, так як Договір 2003 р., укладеного через загрози застосування сили, в порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН відповідно до ст. 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року.

Беззаперечно, ратифікація та подальші дії України щодо дотримання Договору 2003 р. роблять вкрай малоймовірним посилання на обставини його укладення в контексті застосування зазначеної статті Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, проте, ігнорувати зазначену обставину не доцільно.

Таким чином, особливість статусу Азовського моря та Керченської протоки визначається не лише тим, що їх води за правовим статусом є внутрішніми водами на підставі історичного статуту, що в міжнародному морському праві не є унікальним випадком, а й тим, що статус внутрішніх вод встановлений на підставі міжнародного договору, і, в даний час, це - загальні внутрішні води обох держав.

Причому, виходячи зі змісту Договору 2003 р., статус загальних внутрішніх вод Азовського моря є тимчасовим станом, оскільки абз. 2 ст. 1 Договору 2003 р. прямо вказує на делімітацію Азовського моря, яке «розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди між Сторонами».

Таким чином, сам по собі Договір 2003 р. не закріплює води Азовського моря як внутрішні води загального користування, такий статус тимчасовий, до реалізації положень абз. 2 ст. 1 Договору 2003 р., у якій власне і полягає узгоджена воля двох держав, щодо досягнення зазначеної мети вказаного договору.

Тобто, твердження відносно того, що Договір 2003 р. закріплює статус вод Азовського моря, як вод загального користування, суперечить меті і духу Договору 2003 р., та будь-які дії, що ґрунтуються на такому припущені, є помилковими.

Російська сторона, як мінімум, мала б дотримуватися лінії, за якою вона пропонувала провести розмежування вод Азовського моря, тобто тієї лінії розмежування, яку російська сторона, пропонувала на переговорах з Україною стосовно цього.

Фактично, спірним є район між лініями розмежування Азовського моря, які пропонували Україна та РФ, а щодо інших морських просторів Азовського моря вони повинні розглядатися, як внутрішні води України та внутрішні води РФ.

Інша ситуація з Керченською протокою, статусу якої присвячений абз. 3 ст. 1 Договору 2003 р. У цій нормі не йдеться про розмежування протоки лінією державного кордону, а про те, що «врегулювання питань, що відносяться до акваторії Керченської протоки, здійснюється за угодою між Сторонами».

Виходячи з цього, щодо правового статусу та режиму Керченської протоки слід зазначити:

1. В абз. 1 статті 1 Договору 2003 р., де води Керченської протоки в цілому визначені внутрішніми водами України і РФ на основі історичного статуту;

2. В абз. 3 ст. 1 Договору 2003 р. йдеться виключно про акваторію протоки, термін, який не має чіткого визначення в міжнародному морському праві. Щодо вказаної ситуації його можна трактувати широко – весь водний простір Керченської протоки, або, більш вузько – його судноплавну частину.

3. До врегулювання питань, щодо акваторії Керченської протоки на підставі угоди між Україною та РФ, її статус визначається п. 1 ст. 1 Договору 2003 р. – внутрішні води України та РФ, а щодо режиму та забезпечення контролю діє status quo, який існував на момент укладення Договору 2003 р., з контролем України над Керч-Єнікальським каналом.

Договір 2003 р. на даний час діє, і, одночасно, грубо порушується РФ через: окупацію і анексію Криму, включно з внутрішніми водами України в Керченській протоці; контроль за судноплавством у Керченській протоці в зоні відповідальності України (Керч-Єнікальський канал); будівництво мосту через Керченську протоку; обмеження судноплавства через Керченську протоку; обмеження судноплавства в Азовському морі; перешкоджання іншим законним способам використання Україною Азовського моря та Керченської протоки.

У більш широкому контексті РФ порушує принципи Договору 2003 р., що викладені в преамбулі, у частині того, що «всі питання, які стосуються Азовського моря та Керченської протоки, повинні вирішуватися лише мирними засобами спільно або за згодою України та Росії»; а також необхідності збереження Азово-Керченської акваторії, як цілісного господарського, та природничого комплексу, що використовується в інтересах України та Росії.

На думку української сторони, дії українських моряків знаходяться у правовій площині – як міжнародного права, так і національного українського законодавства.

Українські бойові кораблі йшли з українського порту «Одеса» в український порт «Бердянськ» чи «Маріуполь» українською акваторією. Російський флот на них нападає за, нібито, «порушення її суверенних вод» – які є суверенними лише в її правовому полі і не визнані Україною чи міжнародним співтовариством. Тому цей напад є порушенням міжнародного і українського законодавства, діючої Угоди щодо статусу Азовського моря і матиме відповідну негативну міжнародну оцінку.

Водночас є декілька моментів у правовій площині, які слід також враховувати.

По-перше, є правила судноплавства через цю територію, які були зруйновані анексією Криму і не відрегульовані до цього часу. Звичайно, є певна різниця між Донбасом і проходом по Керченській протоці – ситуація в Донбасі введена в міжнародно-правове поле Резолюцією РБ ООН 2202, яка підтримала Мінск-2 і обмежує свободу дій української армії. Щодо Криму, чи Керченської протоки, таких обмежень для української сторони немає. Тому з правової точки зору порушення є лише з російського боку, окрім нюансів щодо дотримання правил проходження кораблів Керч-Єнікальською протокою.

По-друге, відповідальність за інцидент, з точки зору міжнародного права та внаслідок зовнішньополітичної кон’юнктури, покладається на РФ. Це, у свою чергу, може призвести до посилення санкційного тиску на РФ.

Міжнародна реакція

ООН. Екстрене засідання Ради Безпеки ООН 26 листопада продемонструвало, що Росія залишається в ізоляції в цій міжнародній організації. Учасники засідання заблокували спроби Росії включити до повістки дня засідання щодо зазначеного інциденту питання «порушення кордонів Росії». У той же час, Україні представники багатьох західних держав висловили однозначну підтримку: з спільною заявою про це, від імені США, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Франції та Швеції, виступила постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі. Вона назвала «жахливим порушенням» обстріл російськими прикордонниками українських кораблів у Керченській протоці. Представник Великобританії Джонатан Аллен, на додаток до цього, розповів про репресії в анкесованому Криму. Дії Росії жорстко критикували в своїх виступах представники інших країн.

ЄС. Європейський союз закликав Росію відновити свободу руху в Керченській протоці і не загострювати ситуацію в Азовському морі. Також ЄС також закликав «усіх діяти з максимальною стриманістю, щоб негайно провести деескалацію ситуації».

Президент Європейської Ради Дональд Туск засудив дії Росії та закликав Кремль повернути українських моряків та військове майно, а також утриматися від подальших агресивних дій.

Речниця Європейської Служби закордонних справ та політики безпеки Майя Косьянчич наголосила, що Євросоюз має сталу позицію щодо підтримки територіальної цілісності і суверенітету України. Ситуація навколо Азову обговорювалася на слуханнях в Європарламенті, вона була в порядку денному міністрів закордонних справ Євросоюзу тиждень тому. А офіційна заява ЄС, яка була оприлюднена напередодні, не виключає будь-яких наступних дій з боку Євросоюзу. «Євросоюз продовжує розглядати пакет економічної допомоги для України, яка буде спрямована на відновлення Донбасу, а також на підтримку регіонів, які потерпають від подій навколо Азовського моря та Керченської протоки», - заявила вона.

НАТО. Генсек Альянсу Єнс Столтенберг у телефонній розмові з президентом України висловив повну підтримку суверенітету та територіальній цілісності України, а також погодився щодо термінового скликання Комісії Україна –НАТО у Брюсселі.

Речниця НАТО Оана Лунгеску заявила про повну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, включаючи права нашої держави на судноплавство у власних територіальних водах. Вона закликала Росію забезпечити безперешкодний доступ до українських портів на Азовському морі відповідно до міжнародного права та додала, що у НАТО закликають до стримування та деескалації.

На Брюссельському саміті у липні ц р. лідери НАТО висловили свою підтримку Україні та дали зрозуміти, що постійна мілітаризація Росією Криму, Чорного та Азовського морів створює додаткові загрози для незалежності України та підриває регіональну стабільність.

ОБСЄ. Під час спеціального засідання Постійної ради ОБСЄ, скликаного на вимогу української делегації через акт агресії Росії, російська делегація знаходилася в ізоляції, її дії були засуджені, а країни-члени закликали Москву звільнити захоплені українські кораблі та українських моряків, як і забезпечити вільне судноплавство через Керченську протоку.

«Усі делегації, які брали участь у дискусії, виступали під пунктом порядку денного, внесеного Україною. Жодна делегація серед 57 країн-членів ОБСЄ не виявила готовності асоціюватися з тією позицією, з якою виступала Росія. Дискусія продемонструвала різке засудження дій РФ», - заявив Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Ігор Прокопчук. Він додав, що під час засідання до Росії «була висунута дуже чітка вимога - негайно і без будь-яких умов повернути в Україну захоплених в полон моряків та повернути кораблі, які захопила РФ».

«Було чітко зазначено, що військові дії, які були застосовані Росією проти України, не можуть мати пояснення та виправдання. Так само однозначно пролунала позиція, що Росія повинна зі свого боку забезпечити вільне судноплавство через Керченську протоку з тим, щоб українські та інші судна могли безперешкодно рухатися до українських портів, які знаходяться в Азовському морі», - заявив Прокопчук.

Генсек Ради Європи Турбйон Ягланд наголосив на важливості дотримання міжнародного права та положень двосторонніх угод для деескалації напруженості.

МЗС Франції заявило, що агресивним діям з боку РФ немає виправдання, та закликало якнайшвидше звільнити затриманих українських моряків і повернути вилучені кораблі.

Уряд ФРН заявив, що Росія невиправдано застосувала силу проти українських суден в районі Керченської протоки та закликав невідкладно звільнити українських військових. «Вільний прохід до Азовського моря повинен бути гарантований» - йдеться в урядовій заяві.

Голова комітету німецького Бундестагу з питань зовнішньої політики Норберт Реттген написав у своєму Twitter: «На жаль, ця ескалація є доказом того, що Росія, схоже, не зацікавлена в будь-яких результатах від переговорного процесу по Україні».

МЗС Туреччини в офіційному повідомленні заявив, що стежить за подіями та загостренням напруженості в Азовському морі та Керченській протоці. І як прибережна держава Чорного моря підкреслила, що свобода проходу в Керченській протоці не повинна обмежуватися. «Ми закликаємо всі сторони утримуватися від дій, що загрожують миру та стабільності в регіоні, поважати міжнародне право та діяти зі здоровим глуздом і стриманістю, щоб уникнути зростання напруженості», - йдеться в заяві.

Міністр оборони Естонії Юрі Луйко закликав Європейський Союз у зв’язку із атакою російських збройних сил запровадити додаткові санкції відносно Росії, а до району конфлікту направити міжнародних спостерігачів. «У випадку військового конфлікту у Керченській протоці і Азовському морі мова йде про черговий акт агресії Росії по відношенню до України. Для його врегулювання міжнародна спільнота має невідкладно застосувати рішучі кроки. Ситуація є небезпечною, повномасштабний конфлікт у цьому регіоні може розгорітися у будь-який момент», - заявив він.

Президент США Дональд Трамп зробив заяву, відповідаючи на запитання преси перед відльотом на передвиборчий мітинг у штаті Міссісіпі. «Нам не подобається те, що відбувається з обох сторін. Нам не подобається, що відбувається. Я сподіваюся, ситуація вирішиться. Я знаю, що Європа теж не в захваті. Вони теж над цим працюють. Ми всі разом працюємо над цим».

Держсекретар США Майк Помпео у своїй заяві засудив «цю агресивну російську акцію» та закликав Росію «повернути Україні її суду і затриманих членів екіпажу, а також поважати суверенітет і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води».

У зазначеній заяві США також закликали «президентів Порошенко і Путіна до прямих контактів для врегулювання цієї ситуації», при цьому підтвердивши підтримку США «Нормандського формату».

Заступник голови сенатського Комітету з міжнародних відносин, демократ Боб Менедез, що є ко-спонсором законопроекту S.3336 «American Security from Kremlin Aggression Act» (Закон про захист безпеки Америки від кремлівської агресії), виступив з куди більш різкою заявою. «Вчорашні події показують, що Кремль як і раніше націлений на ослаблення безпеки України та її демократичного шляху розвитку. У відповідь адміністрація Трампа повинна негайно збільшити допомогу Україні в сфері безпеки, включно з наданням летального морського обладнання і зброї. США також повинні допомогти зусиллям України щодо поліпшення отримання інформації про ситуацію на морі», - зокрема заявив він.

Росія в Азовському морі явно порушила міжнародне право, а її дії, направлені проти суверенітету України, неприпустимі. «Росія має миттєво відновити свободу пересування через Керченську протоку, щоб дозволити українським суднам використовувати українські порти», – заявив американський конгресмен Брайан Фіцпатрік.

Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд у своєму Твіттері написала: «Канада засуджує агресію Росії проти України у Керченській протоці. Ми закликаємо РФ до негайної деескалації, звільнення захоплених суден та відновлення свободи навігації».

В офіційній заяві МЗС Польщі засудив агресивні дії Росії в Азовському морі, наголошуючи, що вони стали можливими в результаті порушення РФ норм міжнародного права, а також принципу свободи судноплавства. «Нинішня драматична ескалація напруги на водах Азовського моря, в результаті якої були поранені моряки і пошкоджено кораблі ВМС України, має своє витоки у послідовному порушенні Російською Федерацією основних норм міжнародного права, зокрема порушення територіальної цілісності і суверенітету України», – йдеться у згаданій заяві.

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус написав у своєму Твіттері: «Рішуче засуджую перехід Росії до фізичного блокування Керченської протоки і тарану українського судна. Це не може бути кваліфіковано інакше, ніж акт агресії і ще одне кричуще порушення міжнародного морського права. Такі дії підривають безпеку всього регіону ».

Сер Алан Дункан, Британський міністр у справах Європи та Америки написав у своєму Твіттері: «Стурбовані повідомленнями про конфронтацію між російськими і українськими судами в Азовському морі і блокуванням Керченської протоки”. Також він наголосив, що позиція Великобританії зрозуміла: суднам необхідно дозволити вільний прохід в українські порти

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич написав у своєму Твіттері, що тривожні новини в Азовському морі, блокування морського руху Росією та напад на ВМС України є явними порушенням міжнародного права і повинні бути засуджені міжнародним співтовариством, Росія повинна вжити заходів щодо пом’якшення ситуації.